Найдобріша команда КВН
Головна » 2008 » Грудень » 23 » Запізнілий,але все-таки репортаж від "Шалунєчкі"...
Запізнілий,але все-таки репортаж від "Шалунєчкі"... | 20:36 |
| Звичайно гра «Мафія» має доволі цікаву назву і велике коло шанувальників, та якось подрукувати мені захотілось більше… Вибачаюсь за негарний почерк, адже статтю починаю писати в електропотязі, яким представники Рівненської Ліги повертаються додому з Києва. Так, ми добрались і до столиці!)) Добрались ще 4 грудня до супермодного оазису відпочинку – Пуща-водиця, де умови нашого проживання ще раз довели – не хвали, те, що є, адже все може змінитися і не завжди в найкращу сторону.(П. С. – Машуля, більше не будемо казати: « От взараз доїдемо і буде гарячий душик після дороги, комфортні ліжечка і прикольні кімнати…», обламалися дівахі). Та, насправді, не за тим приїхало 3 рівненських команди і молодий талант з тих же країв на 1/8 Кубку Асоціації КВН України. В кожного попереду було багато роботи над сценарієм, репетиції, редактури, знову робота по по ночам до 5 ранку (з власного досвіду) і, звичайно, вирішальний виступ… На перших організаторських зборах повідомили, що у зв’язку з приїздом меншої кількості команд, сіяна група автоматично поповнює ряди групи несіяної, але з правом виходу у фінал, за будь-якого результату гри. І так, як першим ігровим днем виявився 5 день тижня, а ми не англійці…, то ніхто не здивувався, що першими нашу делегацію представлятиме «П’ятниця-13». Після зборів повечеряли, покурили кальян, за що всі вдячні Віталіку, але хорошого по-маленьку….треба репетирувати і писати Домашку (це я вже про нас). Посеред репетицій і ночі, виявилося, що все таки нашу велику кімнату на 9 місць, ми ділимо не лише з Вікусьою (одногрупниця Зіни, що приїхала підтримати і навіть строїла нас під час репетицій), а ще й з представниками Одеської команди. Та скільки тої ночі!))) 5 грудня розпочалось для нас з редактури, ми зрозуміли, що Домашку нам прийдеться переписувати ще раз) та скільки тої роботи!))) Вранці до нас приїхала Мала, тобто Аліна, ще одна подруга команди, яка теж хотіла нас підтримати. П'ятниця - 13 готувалася до дебютної гри в АКУ. Бачивши їхні репетиції, можу сказати, що треба боротися з переживанням, розкисанням і втратою віри у себе під час конкурсу, адже було досить непогано. Мені особисто подобалися пісеньки в Домашці і віршик про сідниці на виборчій дільниці…Та в принципі вони і саменькі знають, що треба поправити, тому я рада, що не зважаючи на 5 місце, їх все ж таки взяли в наступний тур. Результати гри: «Не обижайте Сашу» 7 6,6 6,6 6,6 26,8 «Осторожно, харьковчане!» 6,8 6,2 6,4 6,4 25,8 «Эксперимент» 6,8 6,2 6,2 6,4 25,6 «Авеню Киев» 6,8 6,2 6 6,2 25,2 «Пятница, 13» 6,8 6 5,8 6,2 24,8. Виступаючи або вболіваючи в маленькому залі на грі, де зібралися лише квнщики, розумієш наскільки класно, що нас багато і ми підтримуємо один одного! Після гри влаштували такий «свій розбір польотів» і вирішили тренувати розминку, на яку до нас завітав тернопільські гість, просив горілки і дзвонив братам Ліпським. Наступного дня виявилося, що він сидить в журі). Сильна (і не впевнена, що найкраща) половина людства, в образі Банана енд компані вирішили попсувати нерви Наташі. Сказали, що не пройшли редактуру і треба збирати речі, адже їх виганяють. Жарти жартами, але то вам не хіхоньки-хахоньки, треба цінувати таку дівчину в команді!!! Ніч пройшла за гратами…ні, то не через гостя з Тернопільщіни, а через репетиції до 5 ранку в загальній кімнаті, де на підтримці в нас був Свят і Малеча. Ну і звісно ж наставник рівненських команд на виїзді – Віталік Козачок. До речі, я дуже рада, що наші брєдові ідеї на рахунок пісеньки саме з його допомогою і перетворилися в щось нормальне десь так о 5 годині ранку. 6 грудня – виступає «Впала клямка» і ми. На жаль, під час виступу клямки, готувала імпровіз, тому і не можу нічого сказати про виступ. Але можливо Макс щось розкаже, бо він був на грі. Результати: «УхТыКеды» 7,4 6,8 6,8 7,8 28,8 «Сб. Драгоманова» 6,6 6,6 6,8 7,2 27,2 «Впала клямка» 7 6,0 6,2 6,8 26,0 «КПУ» 6,2 6,0 6,8 6,6 25,6. Так підійшов час і до нашого виступу. Що завжди згадую –тепло було….ми репетирували на вулиці в одних футболках. Зараз би таку погоду….Отож, за візитку в дечому соромно, особливо, коли кажеш відповідь на запитання, яке як виявляється не так почула). Це був той випадок, коли мовчання виявилось золотом). Багатостраждальна Домашка також не вдалась на всі сто( просто я пишу то після перегляду відео і мною керують емоції). Але маємо те, що маємо і цьому безмежно раді, адже зайняли перше місце і можливості виправити те, що так не сподобалося саме нам. Результат: «Абзац» 7,4 6,4 6,6 6,8 27,2 «ХНУ, погоди!» 7 6,2 6,2 7,2 26,6 «Мы начинаем» 6,6 6,0 6,8 6,4 25,8 «Котлеты моей жены» 6,8 6,2 6,2 6,4 25,6 «Идея фикс» 6,8 6,2 6,4 6,2 25,6 Ось нарешті настав вечір, коли можна було дійсно розслабитись, не готуватися до чогось, а відпочити! Приготували вечерю, бігали кілька разів у магазин, пили за нас, квн, дівчат і не забули навіть за хлопців…все таки в них свято! Коли набридло сидіти. Влаштували міні-дискотеку, адже наш діджей завжди завжди з нами і у всеозброєнні! Потім прогулялися по території, я навіть умудрилася втікти, бо було враження, що мене вигулюють( туди не йди, куди ви звернули, ну, дівчата, ви ще довго хочете гуляти?...одним словом, мужики, ниють і толку з них мало). Спати залишилось мало, а вставати треба було рано, ще й до того збирати речі. Мене будили всією кімнатою, раджу не повторювати таке більше, бо я в курсі скільки годин і нормально розраховую час, тільки злюся від такого пробудження набагато більше). Отож, біжимо на вокзал, проводжаємо Ізю, зустрічаємо фававушніків, приймаємо вітання і бажаємо удачі. Дивуємо, лякаємо киян і залізничників…скандуємо рівненська ліга(не знаю чи варто було, але скільки того життя?))) Потім розпочалась прогулянка по Києву, уявляєте, навіть встигли погуляти…правда погода як завжди на такі героїчні вчинки реагує дивно….в той раз туманом. Прикольно, коли біля арки дружби народів, де б мала відкриватися панорама міста, нас чекав лише густий білий туман, через який зуміли проглянути лише гілочки найближчих дерев. Не знаю де, не знаю чого, але знайшла наша делегація і темний круг на світлому асфальті, який так і манив водити хороводи…що ми і зробили. Дехто так захопився, що й землі під собою не відчував, особливо після швидкого розкручування)..то я про себе…летіла я весело, і гепнулась добряче. Обійшлося все легким струсом мозку і фіолетовими фантазіями на моїх колінах. Мої вибачення за надмірну роздратованість в той момент…просто маю алергію на асфальт). Зрозумівши, що залишилось мало часу, ми почали поспішати на вокзал і нормально встигли, адже наш потяг затримався.. Майже 6 годин дороги, гри в мафію і здивованих пасажирів….ось поїздочці кінець, а хто був там молодець. | |
| Переглядів: 1289 | Додав: abzac | Рейтинг: 0.0/0 | | |
| Всього коментарів: 3 | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
